Подумати тільки, 30 років тому наш клас покинув школу, для нас відкрилися двері у дорослий світ. Але, лише завдяки нашій дружбі, нашим учителям, нашим веселим урокам і дзвінким змін ми стали такими, якими вирушили у велике плавання після школи. Ми вірили в свої мрії, ми долали свої страхи, ми підтримували друзів, ми вчилися на своїх помилках і всі ми домоглися того, про що мріяли наші серця. І сьогодні я хочу всіх привітати з нашим ювілеєм і побажати всім здоров’я, багатства і розкоші, при чому не тільки в матеріальному вираженні, а також неодноразових перемог і досягнень в школі гідного життя.
З Днем зустрічі випускників, дорогі мої друзі. Нехай пройшло 50 років з того дня, як ми були зовсім юними хлопцями і готувалися до дорослого життя, нехай тепер ми трохи постаріли, нехай молодість пішла, але сьогодні ми можемо повернутись в шкільну пору, в той час, де були шпаргалки на іспитах і мудрі поради вчителів, симпатії один до одного і перші слова кохання. Хлопці, я щиро всім бажаю здоров’я, миру, радості та достатку. Нехай вас люблять близькі, нехай поважають знайомі, нехай життя підносить тільки добрі цінні уроки, нехай ця зустріч всіх нас наповнить бравими силами і натхненням. Любіть себе, своїх дітей, своїх онуків, згадуйте ті яскраві моменти зі шкільного життя, будьте вдячні всім тим, хто допомагав вам втілювати мрії в реальність, хто вірив в вас. І нехай ця зустріч буде далеко не останньою зустріччю випускників на нашому віку.
Дорогі мої однокласники, нас сміливо можна назвати ветеранами випускного, адже сьогодні ми святкуємо 50-й день зустрічі випускників. Я всіх нас вітаю і хочу побажати всім міцних сил і міцного здоров’я, а також щастя – незгасного і великого, а для кожного щастя своє: хтось із нас зумів побудувати чудову сім’ю і вже няньчить онуків, у кого-то маса досягнень в діяльності , комусь пощастило в творчості. Нехай у всіх буде ще багато успішних і радісних днів у житті, нехай кожен з нас намагатиметься приходити на наші добрі зустрічі для душевних розмов, приємних спогадів і гарного свята дружних, а головне – юних душею – однокласників.
Не відразу віриться, але вже пройшло 40 років з того моменту, як ми стояли на порозі рідної школи напередодні нових стартів і відкриттів. У кого-то з нас все вийшло з першого разу, хтось міняв свої плани і цілі, але тепер ми знову все тут, а наша юність позаду. Але я хочу всім побажати з посмішкою згадати чудові роки за шкільною партою, і хоч на один день знову стати тими бешкетними хлопцями і дівчатами, в очах яких радість і безтурботність. І нехай ці спогади всім нам додадуть сил, енергії і натхнення для нових успіхів і нових історій.
